Комунальний заклад «Балтський педагогічний фаховий коледж» другий рік поспіль працює оф-лайн, надаючи здобувачам освіти можливість здобувати по-справжньому якісні знання, фахові навички, формуючи і плекаючи в них українську ідентичність. Щороку викладацький колектив проживає на одній хвилі зі студентами ключові календарні дати й знаменні події. Сьогодні, одягнені в українські вишиванки – елемент традиційного національного вбрання, – студенти і викладачі стали живим свідченням незламності й нескореності освітян у війні.

В другу неділю травня Україна та інші країни світу відзначають День матері. Одне з найзворушливіших і трепетних свят, адже мама – це найголовніша людина в житті кожного, яка завжди зрозуміє, пробачить і буде любити безумовно. Цьогоріч свято припало на 12 травня. З цієї нагоди наша знімальна група підготувала передачу про чарівну, але дуже сильну жінку, люблячу матір та дружину, громадську діячку і людину широкої і щирої душі – Марію Шевченко.

На центральній площі міста відкрився ще однин пам’ятний меморіал, присвячений нашим небесним янголам, які ціною власного життя захищали свою Батьківщину.

І знову Балтська громада має втрату — важку і непоправну. Війна продовжує свій нещадний лік – забирає цвіт української нації. У Великдень, 5-го травня, під час роботи на фронті геройськи загинув наш земляк-госпітальєр Сергій Казнадій. Сміливий духом, вірний Україні, надійна опора свого екіпажу. 10 травня балтяни з почестями провели Сергія в останню путь. Світла пам’ять Герою! Вічна шана його подвигам! Глибокі співчуття рідним, побратимам, і друзям.

Цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Аби нагадати усім балтянам про важливість цієї дати біля Меморіалу Слави відбувся мітинг.

Балтщина пишається своїми творчими хореографічними колективами, які своєю майстерністю полонили не одне серце глядачів. Сотні дітей Балтщини мають сьогодні можливість креативно розвиватися, опановуючи мистецтво танцю. А 1 травня у стінах кіноконцертного залу Родина творчі колективи влаштували для своїх поціновувачів та шанувальників справжнє чарівне дійство.

Великодні благодійні ярмарки пройшли Балтською громадою. Цього разу колективи міських шкіл проявили неабияку фантазію, хазяйновитість та творчість і все для підтримки збройних сил України. Аби зібрати якомога більше коштів — учні, батьки та вчителі приготували незліченну кількість різноманітних смаколиків, декоративних прикрас, рослин… Усе продавали відвідувачам за доступними цінами. Кажуть — нині кожна гривня важлива, бо війна, на жаль, триває, тому продовжують робити усе можливе аби допомагати боронити країну від чужинців.

Знову важка втрата… Знову біль, сум, горе у нашій громаді… Захищаючи Батьківщину, під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку 8 квітня цього року загинули наші земляки , жителі села Мирони, що в Балтській громаді. Навіки служитимуть у небесному війську , — Микола Сахаров Вікторович та Володимир Сахаров. Хлопці із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно вирішили йти на захист країни .Микола був — матросом , Володимир — старшим матросом мінометного взводу 35 окремої бригади морської піхоти їм.контр -адмірала Михайла Остроградського. Вірою і правдою захищали від окупантів рідну землю, боролися за незалежність нашої держави, за життя та майбутнє кожного українця, проте не змогли зберегти своє…. До останньої хвилини були вірними присязі морських піхотинців. 16 квітня громада провела у вічність наших героїв-захисників.

Серед шепоту і співу весняних вітрів і сонячного тепла, в саду пані Ольги, квітує чудова магнолія. Її тендітні, ніжні пелюстки розкриваються і тріпочуть, немов маленькі казкові, крила, що віддзеркалюють в собі барви найяскравіших сонячних променів. Господиня каже, кожна рослина в її саду — незвичайна, але магнолія – це окраса саду, за якою потрібен пильний нагляд та особливий догляд.

Загинув за Україну. Сьогодні наша розповідь про Володимира Ніколенка. Жителя села Пасіцели, що в Балтській громаді. З перших днів повномасштабного вторгнення він, будучи успішним господарем, фермером та хліборобом, вирушив до військкомату та став в ряди добровольців. На той час йому було майже 50 років, досвіду військової служби не мав, але жага захищати свою родину і цілу країну була надзвичайна.